Узагальнення запобіжні заходи за 2019 рік

Узагальнення практики, щодо розгляду клопотань про обрання, продовження, зміну та скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за 2019 рік.

  Запобіжні заходи є одним із  видів заходів забезпечення кримінального провадження.  Згідно ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

   Згідно ч.3 ст.132  КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч.5 ст. 132 КПК України).  

    Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою  ч.3 ст. 176 КПК України.

    Запобіжні  заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст. 176 КПК України).

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114¹, 258 - 258⁵,260, 261 Кримінального кодексу України ч.5 ст. 176 КПК України.

    Метою застосування запобіжних заходів,згідно ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам (ризики): переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

   Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст. 177 КПК України).

   Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

   Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

   Запобіжними заходами, згідно ч.1 ст. 176  КПК України,є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою ( ч.3 ст. 176 КПК України).

    Особисте зобов'язання, як запобіжний захід, згідно статті 179 КПК України, полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, зокрема: прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

    Особиста порука, як запобіжний захід, згідно статті 180 КПК України, полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

    Домашній арешт, як запобіжний захід, згідно статті 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

    Застава, як запобіжний захід, згідно статті 182 КПК України, полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч.ч. 3-4 ст. 183 КПК України

    Тримання під вартою, згідно статті 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

    Строк тримання під вартою, відповідно до ст. 197 КПК України, обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

  Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

    Слідчому судді, суду слід також враховувати, що КПК України визначає особливі порядки застосування запобіжних заходів до певних категорій осіб: неповнолітніх; осіб, щодо яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру; суддів; народних депутатів України; а також особливий порядок видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).

Порівняльна таблиця про застосування запобіжних заходів

за 2018-2019 роки

   Узагальнюючи судову  практику та  порівнюючи застосування  запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту  в порівнянні  2018  з 2019 роком видно, що  кількість застосованих запобіжних  заходів у 2018 році значно менша у порівнянні  з 2019 роком.  Однак  у задоволенні  деяких  клопотань було  відмовлено.

  Так, у справі №133/354/18 про застосування  запобіжного заходу  - тримання під вартою підозрюваному Шевчуку  О.В. в кримінальному провадженні №12015020170000246  від 19.04.2015, за ознаками кримінальних  злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК  України.

    В задоволенні  клопотанні  було відмовлено, з тих підстав, що слідчим та прокурором не доведено наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та, враховуючи ту обставину, що підозрюваний Шевчук О.В. раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, слідчий суддя вирішив, що підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу відносно підозрюваного Шевчука О.В. немає.

    Відповідно до ч.3 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Підозрюваного було зобов'язано  прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду.

   У справі № 133/4038/18 відмовлено у задоволенні клопотання, щодо обрання запобіжного заходу тримання під вартою  Лісовському С.В.

   Слідчий посилався  на те, що після  скоєння злочину Лісовський С.В.  умисно почав переховуватьсь від органів досудового слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності, та те, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч. 3 ст. 185 КК України карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років.

    Відмова у задоволенні   клопотання  мотивована тим, що за відсутності підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід лише у разі, якщо прокурор доведе і наявність підстав для обрання цього запобіжного заходу, передбачених ст. 177 КПК, і те, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.          

   Відмовою у справі  №133/1294/18 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваному Данилюку О.В. по кримінальному  провадженню № 12018020170000367, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.04.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 185 КК України слуговало те, що 28 квітня 2018 року слідчим суддею Козятинського міськрайонного суду Вінницької області відносно підозрюваного Данилюка О.В. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

   04 травня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Вінницької області відносно підозрюваного Данилюка О.В. скасовано ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.04.2018  та обрано відносно Данилюка О.В. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього строком на 2 місяці, тобто до 25.06.2018 .

    Слідчий та прокурор  в  судовому засіданні  просили  в  задоволенні  клопотання    відмовити, оскільки  строк  дії  ухвали  Апеляційного суду Вінницької області від  04 травня 2018 року  про обрання відносно Данилюка О.В. запобіжного  заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту  закінчився 25.06.2018 .          

    У  справі №133/1873/19 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Бортника В.П. 20.07.2019 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального  правопорушення, передбаченого  ч. 3 ст. 186 КК України, тобто, він підозрювався у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від чотирьох до восьми років позбавлення волі.

   У задоволенні клопотання слідчому  було  відмовлено з тих причин, що стороною обвинувачення не наведено наявність обґрунтованих ризиків для обрання підозрюваному Бортнику В.П. найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

      Оскільки стороною обвинувачення не було наведено наявність обґрунтованих ризиків для обрання підозрюваному Бортнику В.П. найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував надані стороною захисту характеризуючі дані на особу підозрюваного, з метою запобігання  ухиленню від органів досудового розслідування і суду та вчиненню ним нових злочинів, відносно підозрюваного обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем фактичного проживання у нічний час.

       В цілому  необхідно відмітити, що запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту приймаються теж правомірно, однак спостерігаються  випадки  скасування або заміни  саме часових меж  обмеження  свободи. 

       В ході  узагальнення встановлено, що слідчі судді Козятинського  міськрайонного суду  правомірно  приймають рішення щодо задоволення  клопотань  про застосування  запобіжних заходів, як і тримання  під  вартою так і домашній  арешт, на підставі встановлених  ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

        Разом з тим  мають місце  істотні недоліки щодо повноти  дослідження  надих  стороною  обвинувачення чи захистом  доказів  у справі обгрунтованості  та законності  прийнятих  рішень.

Суддя                                                                                                                        Віктор Проць